насміти
НАСМІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Те саме, що насмі́литися.
[Марина:] От бачиш, який він? Та як же я насмію розмовляти з ним одверто? (Кроп., V, 1959, 495);
Вони [вороги] переступить насміли Землі тієї грань святу (Рильський, II, 1960, 170).
Словник української мови (СУМ-11)