насмілюватися

НАСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, зважуватися зробити що-небудь.

Добриловський все стояв і неначе не насмілювався сісти поруч з благочинним та ще в кріслі (Н.-Лев., IV, 1956, 126);

Мовчанки комісара ніхто не насмілювався порушувати (Ю. Янов., II, 1958, 108);

Навіть Бекір насмілився і сів на стілець (Коцюб., II, 1955, 141);

Вдова Устина не насмілилася вийти на вулицю, де гуляла її дочка (Чорн., Визвол. земля, 1959, 154).

Значення в інших словниках

1. насмілюватися — насмі́люватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насмілюватися — див. НАВАЖУВАТИСЯ; дк. НАСМІЛИТИСЯ, насміти, посміти, не побоятися.  Словник синонімів Караванського
3. насмілюватися — див. наважуватися  Словник синонімів Вусика
4. насмілюватися — -ююся, -юєшся, недок., насмілитися, -люся, -лишся, док. Набиратися сміливості, зважуватися зробити що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. насмілюватися — НАСМІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., НАСМІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док. Набиратися сміливості, наважуватися зробити що-небудь. Добриловський все стояв і неначе не насмілювався сісти поруч з благочинним та ще в кріслі (І. Нечуй-Левицький); Анатолій ..  Словник української мови у 20 томах
6. насмілюватися — НАВА́ЖИТИСЯ з інфін. (переборюючи вагання і побоювання, набратися рішучості для здійснення якогось учинку), ЗВА́ЖИТИСЯ з інфін. і на що, РІШИ́ТИСЯ з інфін. і на що, розм., ПЕРЕМОГТИ́СЯ перев. без додатка, розм., ПОВА́ЖИТИСЯ з інфін., розм.  Словник синонімів української мови