насобачитися

НАСОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., чого, рідко чому і без дод. або з інфін., фам.

Навчитися вправно робити що-небудь, набути навику в чомусь.

Тицьнув [Микола] пальцем вперед і витягнув з кобура пістоля, яким справно насобачився володіти (М. Стельмах);

– Вона була чудесна лікарка, я від неї багато чого насобачилась... (Ю. Збанацький);

– Я не маю фаху будівника... – Насобачишся на ходу. Головне – зачепитися тут (О. Бердник);

Підводячись, примружив [Карпо Кирилович] на Сергія хитре око: – А ти таки на мотузках добре насобачився (Ю. Мушкетик);

Гроші треба, от Грицько і насобачився чужі сітки потрошити (А. Кокотюха).

Значення в інших словниках

1. насобачитися — насоба́читися дієслово доконаного виду фам.  Орфографічний словник української мови
2. насобачитися — див. звикати  Словник синонімів Вусика
3. насобачитися — -чуся, -чишся, док., фам. Навчитися вправно що-небудь робити, набути навику в чомусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насобачитися — НАВЧИ́ТИСЯ (НАУЧИ́ТИСЯ рідко) чого, з інфін., із сполучним сл. як (набути певних знань, навичок, уміння що-небудь робити), ВИ́ВЧИТИСЯ чого і з інфін.; ПІДКУВА́ТИСЯ з чого, в чому і без додатка, розм.  Словник синонімів української мови
5. насобачитися — НАСОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., фам. Навчитися вправно що-небудь робити, набути навику в чомусь. Підводячись, примружив [Карпо Кирилович] на Сергія хитре око: — А ти таки на мотузках добре насобачився (Мушк.  Словник української мови в 11 томах