насобачитися
НАСОБА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., фам. Навчитися вправно що-небудь робити, набути навику в чомусь.
Підводячись, примружив [Карпо Кирилович] на Сергія хитре око: — А ти таки на мотузках добре насобачився (Мушк., Чорний хліб, 1960, 36);
— Вона була чудесна лікарка, я від неї багато чого насобачилась… (Збан., Єдина, 1959, 202).
Словник української мови (СУМ-11)