настогидлий

НАСТОГИ́ДЛИЙ, а, е, розм.

Який дуже набрид, надокучив, настогид.

Навіть померти від голоду й спраги в отих піднебесних, білих від спекоти горах вважав за ліпше, аніж ковтати пилюгу в настогидливій ваці (П. Загребельний).