насторочувати
НАСТОРО́ЧУВАТИ, НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., що, діал.
1. Настовбурчувати.
Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Панас Мирний);
// Наставляти.
– Беріть же мене під руки!.. – О. Хведор насторочив руки (І. Нечуй-Левицький).
2. Спрямовувати (про очі, погляд).
Леско мав був погнатись [за сухарем], та, скочивши на ноги, став і насторочив прикрий погляд на шлях (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)