насторочувати

НАСТОРО́ЧУВАТИ і НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш і НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., діал.

1. Настовбурчувати.

Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Мирний, І, 1954, 52);

// Наставляти.

— Беріть же мене під руки!.. — О. Хведор насторочив руки (Н.-Лев., І, 1956, 146).

2. Спрямовувати.

Леско мав був погнатись [за сухарем], та, скочивши на ноги, став і насторочив прикрий погляд на шлях (Мирний, І, 1954, 165).

◊ Насторо́чувати (насторо́чити, насторо́шувати, насторо́шити) ву́ха:

а) прислухаючись, піднімати вуха (про тварину).

Запорожець.. виграє на бандурі, а біля його стоїть, насторочивши вуха, прив’язаний до дуба кінь (Стор., І, 1957, 234);

б) напружено, уважно прислухатися (про людину).

Боярин насторочує вуха, а потім крутить носом (Н.-Лев., II, 1956, 427);

Семен розплющив очі, підвівся і насторошив вуха (Коцюб., І, 1955, 98).

Значення в інших словниках

1. насторочувати — насторо́чувати дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. насторочувати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
3. насторочувати — і насторошувати, -ую, -уєш, недок., насторочити, -чу, -чиш і насторошити, -шу, -шиш, док., перех., діал. 1》 Настовбурчувати. || Наставляти. 2》 Спрямовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ, НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., що, діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Панас Мирний); // Наставляти.  Словник української мови у 20 томах
5. насторочувати — Насторо́ш[ч]увати, -ро́ш[ч]ую, -ро́ш[ч]уєш (вуха); насторо́ш[ч]ити, -ро́ш[ч]у, -ро́ш[ч]иш; насторо́ш[ч], -ро́ш[ч]те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)