насторочувати

насторо́чувати

дієслово недоконаного виду

діал.

Значення в інших словниках

1. насторочувати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
2. насторочувати — і насторошувати, -ую, -уєш, недок., насторочити, -чу, -чиш і насторошити, -шу, -шиш, док., перех., діал. 1》 Настовбурчувати. || Наставляти. 2》 Спрямовувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ, НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., що, діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Панас Мирний); // Наставляти.  Словник української мови у 20 томах
4. насторочувати — Насторо́ш[ч]увати, -ро́ш[ч]ую, -ро́ш[ч]уєш (вуха); насторо́ш[ч]ити, -ро́ш[ч]у, -ро́ш[ч]иш; насторо́ш[ч], -ро́ш[ч]те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. насторочувати — НАСТОРО́ЧУВАТИ і НАСТОРО́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСТОРО́ЧИТИ, чу, чиш і НАСТОРО́ШИТИ, шу, шиш, док., перех., діал. 1. Настовбурчувати. Хрюкаючи та насторочивши щетину на спині, як кинеться [свиня] на дитину (Мирний, І, 1954, 52); // Наставляти.  Словник української мови в 11 томах