насторч
НА́СТОРЧ, присл.
1. У вертикальному положенні; сторч, сторчма, вертикально.
Перед самим проходом стояв насторч величезний кам'яний стовп (І. Франко);
Стоять вози насторч яром (П. Чубинський).
2. перен., розм. Всупереч, наперекір кому-, чому-небудь.
– Вона така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не скаже! (Панас Мирний);
В тії Марусі що не слово – насторч (Л. Костенко).
Словник української мови (СУМ-20)