насторч
Насторч
нар.
1) Вертикально.
2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже. Мир. ХРВ. 336.
Словник української мови ГрінченкаНасторч
нар.
1) Вертикально.
2) — казати. Противорѣчить, спорить. Така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не, скаже. Мир. ХРВ. 336.
Словник української мови Грінченка