насторч
НА́СТОРЧ, присл.
1. У вертикальному положенні; сторч, сторчма.
Перед самим проходом стояв насторч величезний кам’яний стовп (Фр., VІ, 1951, 29);
Стоять вози — насторч ярма, а межи возами під явором палає багаття (Коцюб., І, 1955, 183).
2. перен., розм. Всупереч, наперекір кому-, чому-небудь.
— Вона така добра вдалася, що ніколи й слова насторч не скаже! (Мирний, II, 1954, 245).
Словник української мови (СУМ-11)