насукувати
НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., чого і без прям. дод.
Сукаючи, виготовляти що-небудь.
Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (з казки);
// чого і без прям. дод. Сукати певну кількість чого-небудь.
– Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (А. Головко);
Сироватка не тільки викосив долину, зцяпав на точку, просто неба, жито, а й виплів новиц тинок, переставив ворота та насукав Шкуті дратви до кінця року (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)