насукувати

НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., перех. Сукаючи, виготовляти що-небудь.

Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (Укр.. казки, 1951, 54);

// Сукати певну кількість чого-небудь.

Сам було виріже нам удлища довгі та гнучкі, із бруслини, насуче кожному білої волосні, щоб риба в воді удочку не бачила (Морд., І, 1958, 56);

— Що, цівок немає? Ану, Докійко, кинь свою кужелицю, насучи (Головко, II, 1957, 83).

Значення в інших словниках

1. насукувати — насу́кувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. насукувати — -ую, -уєш, недок., насукати, насучу, насучиш і насукаю, насукаєш, док., перех. Сукаючи, виготовляти що-небудь. || Сукати певну кількість чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насукувати — НАСУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., НАСУКА́ТИ, насучу́, насу́чиш і насука́ю, насука́єш, док., чого і без прям. дод. Сукаючи, виготовляти що-небудь. Рак і щука добули воза, насукали з трави посторонок і чекають лебедя (з казки); // чого і без прям. дод.  Словник української мови у 20 томах