насумрений
НАСУ́МРЕНИЙ, а, е. Те саме, що насу́плений 2, 4.
Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насумрений (Гончар, Земля.., 1947, 37);
Насумрений Павлюк сповістив правління про загрозливе явище на фермі (Горд., Дівчина.., 1954, 139);
Ясночолий коваль водив лагідними очима по насумрених лицях (Горд., II, 1959, 59);
Насумрений ранок.
Словник української мови (СУМ-11)