насумрено
НАСУ́МРЕНО. Присл. до насу́мрений.
Улас, що насумрено слухав ті суперечки, в рішучу хвилину.. подавав і від себе слово (Горд., II, 1959, 249).
Словник української мови (СУМ-11)НАСУ́МРЕНО. Присл. до насу́мрений.
Улас, що насумрено слухав ті суперечки, в рішучу хвилину.. подавав і від себе слово (Горд., II, 1959, 249).
Словник української мови (СУМ-11)