насунений
НАСУ́НЕНИЙ, НАСУ́НУТИЙ, а, е, розм.
Дієпр. пас. до насу́нути 1.
Він був у .. шапці, насуненій аж на брови (Л. Мартович);
На ньому довга сіра шинель наопашки, каска з козирком, низько насуненим на чоло (О. Полторацький);
Насунута наперед хустка ледве давала бачити худе змучене обличчя (Б. Грінченко);
// у знач. прикм.
Цікаво було бачити обличчя й очі [шпигуна] в той час. Але туманний вечір, насунена шапка й настовбурчений ковнір заважали (Мирослав Ірчан);
Розвідник, сердито блимаючи на полоненого з-під насунутої вушанки, пояснив, що хотів знати, як в угорській армії вітаються (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)