насунений
НАСУ́НЕНИЙ, НАСУ́НУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до насу́нути 1.
Він був у.. шапці, насуненій аж на брови (Март., Тв., 1954, 435);
На ньому довга сіра шинель наопашки, каска з козирком, низько насуненим на чоло (Полт., Повість.., 1960, 576);
Насунута наперед хустка ледве давала бачити худе змучене обличчя (Гр., II, 1963. 307);
// У знач. прикм.
Цікаво було бачити обличчя й очі [шпіона] в той час. Але туманний вечір, насунена шапка й настовбурчений ковнір заважали (Ірчан, II, 1958, 16);
Розвідник, сердито блимаючи на полоненого з-під насунутої вушанки, пояснив, що хотів знати, як в угорській армії вітаються (Гончар, III, 1959, 212).
Словник української мови (СУМ-11)