1. Словник української мови в 11 томах

насунений

НАСУ́НЕНИЙ, НАСУ́НУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до насу́нути 1.

Він був у.. шапці, насуненій аж на брови (Март., Тв., 1954, 435);

На ньому довга сіра шинель наопашки, каска з козирком, низько насуненим на чоло (Полт., Повість.., 1960, 576);

Насунута наперед хустка ледве давала бачити худе змучене обличчя (Гр., II, 1963. 307);

// У знач. прикм.

Цікаво було бачити обличчя й очі [шпіона] в той час. Але туманний вечір, насунена шапка й настовбурчений ковнір заважали (Ірчан, II, 1958, 16);

Розвідник, сердито блимаючи на полоненого з-під насунутої вушанки, пояснив, що хотів знати, як в угорській армії вітаються (Гончар, III, 1959, 212).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. насунений — насу́нений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. насунений — насунутий, -а, -е, розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до насунути 1). || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. насунений — НАСУ́НЕНИЙ, НАСУ́НУТИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до насу́нути 1. Він був у .. шапці, насуненій аж на брови (Л. Мартович); На ньому довга сіра шинель наопашки, каска з козирком, низько насуненим на чоло (О. Словник української мови у 20 томах