насупуватий

НАСУ́ПУВАТИЙ, а, е.

Досить насуплений (про людину);

// Який виражає таку насупленість.

Повз веселий гурток поволі пройшов теж шестикласник, Петрусь Химченко: сухорлявий хлопець, не дуже рославий, з насупуватим видом (А. Кримський).

Значення в інших словниках

1. насупуватий — Насу́пуватий, -а, -е Имѣющій суровый видъ.  Словник української мови Грінченка