насівати
НАСІВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАСІ́ЯТИ, і́ю, і́єш, док.
1. чого. Сіяти в якій-небудь кількості (про насіння).
Навколо неї [груші] дівчина щовесни насівала кручених паничів та королевого цвіту (О. Гончар);
Ми насіяли багацько квітів, котрі теж треба поливать (Леся Українка);
* Образно. Скільки їх, таких могил, одиноких і братніх, насіяв на нашій добрій, родючій землі ворог? (Ю. Збанацький).
2. с. г. Додавати, добавляти посівного матеріалу до посіяного.
Запряжу я сиві воли, Поїду орати. Зорав ниву, зорав другу, Стану насівати (з народної пісні).
3. чого. Просіювати в якій-небудь кількості (про борошно і т. ін.).
По обіді Кайдашиха загадала невістці насіяти борошна, а потім вчинить діжу (І. Нечуй-Левицький).
4. що. Розсіваючи, наносити на поверхню (про фарбу).
Кожен творить щось своє..: той зварює шви, той перевіряє їх.., той фарбує, високо зіп'явшись і ганяючи шариковою щіткою по випуклості борту або пульверизатором насіває фарбу (О. Гончар).
◇ (1) Мов ма́ку насі́яно кого – дуже багато.
Дівчат мов маку насіяно, для всіх вистачить, ще й про запас залишиться, правду я кажу? – Правду, – згодився небалакучий шофер на той жарт (Є. Гуцало).
Словник української мови (СУМ-20)