натина
НА́ТИНА, и, ж., діал.
Дика лобода.
На протилежнім кінці картопляної нивки з-посеред високих рядків і напіввисохлої натини мигнула йому чорна, обстрижена голова одного з братів (І. Франко);
Настя пригадала, що їй треба ж нарвати на городі натини корові, і вона разом із Сонею одразу зникла (С. Васильченко).
Словник української мови (СУМ-20)