натуга
НАТУ́ГА, и, ж.
1. Фізичне напруження.
Тягне він здорову, важку баддю, повну води, а в очах аж позеленіє від великої натуги... (М. Коцюбинський);
Данилко почервонів з натуги, але ніс вазу до другого столу (П. Панч).
2. Велика затрата фізичних, духовних сил, енергії і т. ін.
Вчився [Павлуша] добре; перший рік без всякої натуги ішов у навчанні попереду всіх (А. Головко);
Кинувся [Сарабай] до великих залізних дверей, без натуги вирвав важкі замки із скобами (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)