натужувати
НАТУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко НАТУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, НАТУ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що.
З великим напруженням, докладаючи багато зусиль, посилювати діяльність, ступінь виявлення чогось (про зір, пам'ять, сили і т. ін.).
Роман натужує всі свої сили, усю волю і, зрошений холодним потом, непевним кроком сливе біжить далі... (М. Коцюбинський);
Лежачи тихо, бачиться, що чуюся сильним і щораз сильнішим, а .. стрібую [спробую] натужити хоть трохи чи то тіло, чи мозок, слабну, Видно, я дуже слабував! (І. Франко);
У колибі було темно; на превелику силу, натуживши зір, здолав я розгледіти своїх товаришів негоди (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)