натуркувати
НАТУ́РКУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТУ́РКАТИ, аю, аєш, НАТУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., розм.
1. кого. Спонукати, підбурювати, намовляти кого-небудь виконати, зробити щось.
Біля школи тим часом ще танці .. Батьки та вчителі порозходились, лише недремний майор Яцуба походжає, натуркує молодого Мамайчука: – Пора .. включити радіолу... (О. Гончар).
2. тільки недок., кому. Потай наговорювати, нашіптувати комусь про кого-небудь.
Став [письмоводитель] справникові натуркувати, що, каже, у такім-то селі є великий мошенник (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Всі ж знають, – натуркувала людям Княжевичиха, – що Павло сам увірвався того вечора до чумакової хати на заручини та вилаяв, ще й прокляв Княжевичів з Чумаченками (В. Кучер).
◇ (1) Нату́ркати (натурча́ти) у ву́ха (у го́лову) кому – наговорити кому-небудь щось погане про кого-, що-небудь.
– Гаріфуліна отруїли лікарі... Аж очима сердито блиснув Меджінов. – Уже й тобі встиг Ходжієв у вуха натуркати? (О. Донченко);
– Ну, скажіть мені, будьте ласкаві, – обернувся до нього Євгеній, – що се за дурниці натуркав вам хтось у голову? (І. Франко);
– Це ти про Голуба? – різко повернувся до Кайдашенка Бачура. – Так і знав, що тобі натурчали у вуха про нього (М. Чабанівський);
(2) Нату́ркувати / нату́ркати го́лову кому – стомлювати кого-небудь розмовами.
– І ти питаєш себе: чого вона хоче?.. І чи довіку думає натуркувати мені голову своїми..: чи тямиш? чи знаєш? (І. Франко);
– Іди собі додому: оттаку мені голову натуркала!.. Йди, йди собі; ми і самі розберемо, що треба робити (Г. Квітка-Основ'яненко).
Словник української мови (СУМ-20)