научка
НА́УЧКА, и, ж., заст.
Що-небудь повчальне, те, з чого можна зробити висновок на майбутнє; урок.
– Пан уже тепер має таку научку, що її не легко забуде (І. Франко);
Їй аж до божевілля бажалося тепер дати Лаговському добру научку: бажалося зробити так, щоб він упав перед нею на коліна і .. слізно благав у неї кохання (А. Кримський);
– Благаю вас іменем святого Бога дати йому добру научку, щоб він більше такого не творив (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).
Словник української мови (СУМ-20)