нахабність
НАХА́БНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. наха́бний.
Пани й король зненавиділи Вишневецького за його гордовитість і нахабність (І. Нечуй-Левицький);
Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Ю. Смолич).
2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка.
– Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (М. Коцюбинський);
– Ви самі потураєте їх [козаків] свавіллю. Це така нахабність, така зухвалість .. таке .. – не міг він [Бжеський] підшукати досить міцного слова (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)