нахабність
НАХА́БНІСТЬ, ності, ж.
1. Властивість за знач. наха́бний.
Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своєї фірми (Вільде, Сестри.., 1958, 120);
Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 91).
2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка.
— Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (Коцюб., II, 1955, 420).
Словник української мови (СУМ-11)