нахабніти

НАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати нахабним.

Підводила голову контрреволюція по містах, нахабніло в степах куркульство (Гончар, II, 1959, 85).

Значення в інших словниках

1. нахабніти — нахабні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нахабніти — -ію, -ієш, недок. Ставати нахабним.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахабніти — НАХАБНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. Ставати нахабним. Знав [Остап] коли п'яному поступатися, він ще дужче нахабніє (М. Ю. Тарновський); В останній прихід розповіла Катря пожильцям барака: нахабніє, розоряється той вислужник Йона, життя вже від нього нема (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах