1. Словник української мови у 20 томах

нахабність

НАХА́БНІСТЬ, ності, ж.

1. Властивість за знач. наха́бний.

Пани й король зненавиділи Вишневецького за його гордовитість і нахабність (І. Нечуй-Левицький);

Зухвальство й нахабність цього добродія були надмірні (Ю. Смолич).

2. Нахабний вчинок, нахабна поведінка.

– Шановний пане! Хто вам дав право поводитись так? Чи тямите ви, що се з вашого боку нахабність?.. (М. Коцюбинський);

– Ви самі потураєте їх [козаків] свавіллю. Це така нахабність, така зухвалість .. таке .. – не міг він [Бжеський] підшукати досить міцного слова (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. нахабність — наха́бність іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. нахабність — Нахабство, безцеремонність, зухвальство, зухвалість, хамство. Словник синонімів Караванського
  3. нахабність — -ності, ж. 1》 Властивість за знач. нахабний. 2》 Нахабний вчинок, нахабна поведінка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. нахабність — Наха́бність, -ности, -ності, -ністю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. нахабність — НАХА́БНІСТЬ, ності, ж. 1. Властивість за знач. наха́бний. Захлинаючись словами, вони [агенти] з нахабністю ярмаркового фокусника пропонували товари своєї фірми (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах
  6. нахабність — Нахабність, -ности ж. Нахальство, наглость. Словник української мови Грінченка