нахилятися
НАХИЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., НАХИЛИ́ТИСЯ, хилю́ся, хи́лишся, док.
1. Змінювати своє пряме положення на похиле.
Тонкий залізний стовп ліхтаря неприродно нахилявся над ними (М. Коцюбинський);
Враз Софійка завмерла: вона побачила, як піч почала нахилятись набік (О. Донченко);
Нахилились густі лози (з народної пісні);
// до кого – чого. Змінюючи пряме положення, наближатися до кого-, чого-небудь.
Мати з Маринею, нахиляючись до вікна, лічила срібні гроші (С. Васильченко);
Сни були високоморальні.., ніби кладе Раїса Іванівна ручку свою на мою руку, нахиляється до мене близенько і на вуха шепоче (В. Дрозд);
Віталій нахилився до водія, торкнув його за плече (О. Гончар);
// Згинати верхню частину тулуба.
Принцеса нахиляється, бере папірець і читає (Леся Українка);
Кулина цитькнула на матір, засоромилася і ще нижче нахилилася над шитвом (С. Чорнобривець);
// Схиляючись, опускатися (про голову).
Голови нахилились над столами. Напруження. Навіть небо працьовито заглядає сюди (М. Хвильовий);
* Образно. За вікном з вишини хмари слізоньки ллють, нахилилася ніч край вікна (В. Сосюра).
2. перен. Дотримуватись певної думки, переконання, погляду відносно кого-, чого-небудь.
Старшина й судді дуже нахилялися, щоб у Грицька землю відібрати (Б. Грінченко);
Плачинда, придивляючись до своїх наймитів, раніше дівчини збагнув, куди має нахилитися парубоче серце (М. Стельмах);
// Мати, виявляти прихильність, любов, симпатію до кого-небудь.
– Я бажаю добра всім людям, але моє серце нахиляється до вбогих та безщасних (І. Нечуй-Левицький);
// Визнавати що-небудь, надавати перевагу чомусь, схилятися до чогось.
Його думка все більше й більше нахиляється до поєдинку (М. Коцюбинський).
3. рідко. Опускатися до горизонту (про сонце, місяць).
Високо-високо в блакиті пливло сонце, ледве помітно нахиляючись на захід (В. Собко);
Місяць нижче нахилився... (В. Сосюра).
4. тільки недок. Пас. до нахиля́ти 1.
Словник української мови (СУМ-20)