начерк
НА́ЧЕРК, у, ч.
1. Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене.
Мій друг, художник, показував портретні етюди, привезені з Полісся .. На першому етюдному начерку – кругловида, густо рум'яна жінка (І. Волошин);
Значне число ескізів та начерків до офорта “Судня рада” дає можливість простежити весь хід розвитку Шевченківського задуму цього твору (з наук.-попул. літ.);
// Що-небудь незакінчене, намічене лише в загальних рисах (про літературний твір, доповідь і т. ін.).
Лежала непочата п'єса, добре продумана, накидано нашвидку на папір начерки, але по-справжньому, робота не розпочата (Н. Рибак);
В архіві О. О. Потебні збереглися начерки майбутнього дослідження з теорії міфа в його відношеннях до поезії (з наук. літ.).
2. Те саме, що на́рис 2.
На смерть Тихонравова Франко відгукнувся ґрунтовним начерком, присвяченим його біографії і науковій діяльності (з наук. літ.);
У перших прозових начерках Сергія Слободянюка щиро відлунюють визначальні традиції своїх великих земляків – Стефаника і Черемшини – любов до трудящої людини, пильна увага до життя гуцульського села, залюбленість у рідне слово (з газ.).
3. рідко. Манера, спосіб написання літер; почерк.
По тонкому жіночому начерку .. він познавав, що то лист до неї (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)