начерк
НА́ЧЕРК, у, ч. Малюнок, що намічає лише найважливіші, загальні риси того, що повинно бути зображене.
У 1843 р. Шевченко відвідав Україну, зробив багато зарисовок, етюдів, начерків, а також композицій до майбутніх картин (Мист., 2, 1963, 19);
// Щось незакінчене, намічене лише в загальних рисах (про літературний твір, доповідь і т. ін.).
Численними переробками Панас Мирний досягав життєвості та яскравості образів, лишаючи в архіві чорнові начерки, плани, різні редакції — сліди наполегливої праці (Рад. літ-во, 18, 1955, 227).
2. Те саме, що на́рис 2.
На смерть Тихонравова Франко відгукнувся грунтовним начерком, присвяченим його біографії і науковій діяльності (Рад. літ-во, 3, 1957, 51).
Словник української мови (СУМ-11)