начинка
НА́ЧИНКА².
НА́ЧИНКА, и, ж.
Те, чим начиняють що-небудь, готуючи їстівне.
Онися вийшла в кімнату й винесла здорову пляшку горілки й миску пирогів з начинкою (І. Нечуй-Левицький);
Там стіл був вщерть заставлений їжею. – Ось заради тебе порося з начинкою, – казала мати (В. Підмогильний);
* Образно. У війну він добрався і до снарядів – вибирав з них начинку, а з сталі варив лемеші (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)