начитаний
НАЧИ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до начита́ти.
– Але ви, люди модні, начитані в латинських поганських книжках і у французьких та італійських грішних романах, не соблюдаєте Божого закону (Б. Лепкий);
– Якби ж то, товаришу, вся справа в тому була, щоб до дядьківського розуму достукатися! – сказав він. – А в чому? – запитав я, в цю мить доводячи, що моя політписьменність більше начитана, ніж засвоєна (Д. Бузько).
2. у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув всебічних знань.
Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько (І. Нечуй-Левицький);
Він [Кирило] уславився в Києві, як дуже начитаний богослов і завзятий бібліофіл (М. Грушевський).
Словник української мови (СУМ-20)