начитаний
НАЧИ́ТАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до начита́ти.
2. у знач. прикм. Який прочитав багато книжок і набув всебічних знань.
Платон Петрович був освічений і начитаний, як і його батько (Н.-Лев., І, 1956, 619);
Якось після роботи за склянкою пива поділився Завадка своїми невеселими думками з одним пайовиком, молодим, але на той час дуже начитаним парубком (Вільде, Сестри.., 1958, 117).
Словник української мови (СУМ-11)