начищати
НАЧИЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАЧИ́СТИТИ, чи́щу, чи́стиш, док.
1. чого. Чистячи що-небудь готувати в якійсь кількості.
– Візьми ж, моє серце, начисть картоплі на борщ та накриши буряків (І. Нечуй-Левицький);
Домна Кирилівна начистила картоплі і взялася за тертку (Я. Гримайло).
2. що, розм. Добре, старанно чистити що-небудь.
Після бою, після січі начищає [боєць] ордени (М. Рудь);
Щоранку схопиться [Сергій Сергійович], охайно одягнеться, начистить до блиску черевики (Є. Кравченко).
Словник української мови (СУМ-20)