нашестя
НАШЕ́СТЯ, я, с.
Вторгнення ворожих військ у яку-небудь країну, на якусь територію.
Коли в бою тут воїн був убитий чи участь брав проти яких нашесть, йому на гробі, як почесний титул, писали: “Геррос”, тобто – слава, честь (Л. Костенко);
Валківські козаки охороняли межу від нашестя хижих татар (В. Минко);
* Образно. – Чайкам? Пам'ятник? .. За що така честь? – За те, що врятували людям поля від нашестя сарани (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)