нащебетатися

НАЩЕБЕТА́ТИСЯ, ечу́ся, е́чешся, док., розм.

1. Те саме, що нащебета́ти 1.

[Хор:] Цілував, цілував – Не націлувався, А в саду соловей Не нащебетався (І. Кочерга).

2. Наговоритися досхочу (про веселу жіночу або дитячу мову).

Скільки то було радощів, скільки надій усяких! А що вже дітвора не нащебеталася коло того десятка – двох щеп! (А. Крушельницький);

Лише коли роздягла [Надія], обігріла Юрасика, нащебеталася, згадала про іноземця (Яків Баш).

Значення в інших словниках

1. нащебетатися — нащебета́тися дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. нащебетатися — -ечуся, -ечешся, док., розм. 1》 Те саме, що нащебетати 1). 2》 Наговоритися досхочу (про веселу жіночу мову).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нащебетатися — НАЩЕБЕТА́ТИСЯ, ечу́ся, е́чешся, док., розм. 1. Те саме, що нащебета́ти 1. [Хор:] Цілував, цілував — Не націлувався, А в саду соловей Не нащебетався (Коч., П’єси, 1951, 201). 2. Наговоритися досхочу (про веселу жіночу мову).  Словник української мови в 11 томах
4. нащебетатися — Нащебетатися, -бечуся, -чешся гл. 1) Нащебетаться. Як у садку соловейко та й нащебетався. Грин. III. 171. 2) Наговориться (о веселомъ женскомъ разговорѣ).  Словник української мови Грінченка