наяву
НАЯВУ́, присл.
Насправді, у дійсності, не у сні, не в мріях.
– Не спи, не спи, тебе я очарую і наяву побачиш дивний сон (Леся Українка);
Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну (В. Сосюра);
Тепер Сагайда зрозумів, що це не сон, а все наяву (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)