наїздом
НА́Ї́ЗДОМ, НА́ЇЗДАМИ присл.
Приїжджаючи на короткий час або зрідка.
– Вже ж ми і ворожок питали, так кажуть, наїздом бува [москаль] (Г. Квітка-Основ'яненко);
В Озерному він не жив, лише бував наїздами, коли топтав доріжку до Софії (М. Стельмах);
Марія не знала, що тепер усе її життя протікатиме за кордоном. І лиш кількома наїздами з'явиться вона в рідному краю (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)