неандерталець

НЕАНДЕРТА́ЛЕЦЬ, льця, ч.

Давня людина, яка жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп.

У хвилини розпачу Степура думав, що мусить здаватися їй [Мар'яні] просто печерним неандертальцем з доісторичною важкою щелепою, і тоді ненавидів свою зовнішність (О. Гончар);

Науковці дотримуються суперечливих поглядів щодо рівня культурного розвитку неандертальців: одні зараховують їх до істот, що належать до світу тварин, інші, навпаки, – підкреслюють високий рівень гомінізації цієї пралюдської форми (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. неандерталець — неандерта́лець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. неандерталець — див. нахабний  Словник синонімів Вусика
3. неандерталець — [неиандеирталеиц'] -л'ц'а, ор. -л'цеим, м. (на) -л'цеив'і/-л'ц'у, мн. -л'ц'і, -л'ц'іў  Орфоепічний словник української мови
4. неандерталець — -льця, ч. Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп. || перен. Дикун, мурмило.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. неандерталець — Викопна форма людини верхнього плейстоцену, ймовірно, еволюційний наступник пітекантропа; від 300-250 до 40 тис. років тому; об'єм мозку 1100-1700 см3, череп вел.  Універсальний словник-енциклопедія
6. неандерталець — НЕАНДЕРТА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп.  Словник української мови в 11 томах