неандерталець
НЕАНДЕРТА́ЛЕЦЬ, льця, ч. Давня людина, що жила в епоху нижнього і середнього палеоліту в деяких районах земної кулі (безпосередній предок сучасної людини); палеоантроп.
Перші стоянки палеоантропів-неандертальців, — людей середнього давньокам’яного віку, знайдені в межах лісостепу та на півдні лісових зон (Наука.., 9, 1963, 47);
У хвилини розпачу Степура думав, що мусить здаватися їй [Мар’яні] просто печерним неандертальцем з доісторичною важкою щелепою, і тоді ненавидів свою зовнішність (Гончар, Людина.., 1960, 50).
Словник української мови (СУМ-11)