небездоганний

НЕБЕЗДОГА́ННИЙ, а, е.

Який має недоліки; гідний осуду, докору.

Дуже важко вести себе в соціальному процесі як рівноправний його суб'єкт. Цьому “допомагає” й небездоганна в правовому й етичному відношеннях діяльність окремих журналістів, редакцій, численні випадки зловживання свободою слова (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. небездоганний — небездога́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небездоганний — -а, -е. Який має недоліки; гідний осуду, докору, заслуговує на догану.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. небездоганний — НЕБЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який має недоліки; гідний осуду, докору, заслуговує догани.  Словник української мови в 11 томах