небездоганний

небездога́нний

-а, -е.

Який має недоліки; гідний осуду, докору, заслуговує на догану.

Значення в інших словниках

1. небездоганний — небездога́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. небездоганний — НЕБЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який має недоліки; гідний осуду, докору. Дуже важко вести себе в соціальному процесі як рівноправний його суб'єкт.  Словник української мови у 20 томах
3. небездоганний — НЕБЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який має недоліки; гідний осуду, докору, заслуговує догани.  Словник української мови в 11 томах