неблискучий
НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який не блищить, без блиску.
Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури (І. Франко);
Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу (М. Стельмах).
2. перен. Не зовсім добрий; посередній.
Фінанси мої в неблискучому стані (Леся Українка);
Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму і про свої неблискучі перспективи (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)