неблискучий
НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е.
1. Який не блищить, без блиску.
Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури (І. Франко);
Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу (М. Стельмах).
2. перен. Не зовсім добрий; посередній.
Фінанси мої в неблискучому стані (Леся Українка);
Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму і про свої неблискучі перспективи (І. Багмут).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неблискучий — неблиску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- неблискучий — -а, -е. 1》 Який не блищить, без блиску. 2》 перен. Не зовсім добрий; посередній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неблискучий — ПОСЕРЕ́ДНІЙ (нічим не примітний, не добрий і не поганий), СЕРЕ́ДНІЙ, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОКЛА́СНИЙ, НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, ТА́К СОБІ розм. Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Л. Словник синонімів української мови
- неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі (Фр. Словник української мови в 11 томах