1. Великий тлумачний словник сучасної мови

неблискучий

неблиску́чий

-а, -е.

1》 Який не блищить, без блиску.

2》 перен. Не зовсім добрий; посередній.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неблискучий — неблиску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури (І. Франко); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу (М. Стельмах). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  3. неблискучий — ПОСЕРЕ́ДНІЙ (нічим не примітний, не добрий і не поганий), СЕРЕ́ДНІЙ, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОКЛА́СНИЙ, НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, ТА́К СОБІ розм. Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Л. Словник синонімів української мови
  4. неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі (Фр. Словник української мови в 11 томах