1. Словник синонімів української мови

неблискучий

ПОСЕРЕ́ДНІЙ (нічим не примітний, не добрий і не поганий), СЕРЕ́ДНІЙ, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОКЛА́СНИЙ, НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, ТА́К СОБІ розм. Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Л. Дмитерко); Маю чимало матеріалу, почасти доброго, почасти середнього (М. Коцюбинський); Жив собі в літературі Пересічний повістяр, Романтичний по натурі, Жан... Іванович Грабар (С. Воскрекасенко); Не раз відзначалося, що Шевченка до Жовтня перекладали на російську мову майже виключно другорядні і третьорядні перекладачі (М. Рильський); Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму, про свої неблискучі перспективи (І. Багмут); — Хитрий, чорт! наче він так собі... Ну, і я заспіваю... (В. Винниченко). — Пор. 1. безда́рний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неблискучий — неблиску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неблискучий — -а, -е. 1》 Який не блищить, без блиску. 2》 перен. Не зовсім добрий; посередній. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури (І. Франко); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу (М. Стельмах). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
  4. неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі (Фр. Словник української мови в 11 томах