неблискучий
НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який не блищить, без блиску.
Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі (Фр., IV, 1950, 187);
Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні і зупинялися на тих урочищах, де лежало їхнє щастя (Стельмах, II, 1962, 131).
2. перен. Не зовсім добрий; посередній.
Фінанси мої в неблискучому стані (Л. Укр., V, 1956, 334);
Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму і про свої неблискучі перспективи (Багмут, Щасл. день.., 1959, 120).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- неблискучий — неблиску́чий прикметник Орфографічний словник української мови
- неблискучий — -а, -е. 1》 Який не блищить, без блиску. 2》 перен. Не зовсім добрий; посередній. Великий тлумачний словник сучасної мови
- неблискучий — НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який не блищить, без блиску. Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури (І. Франко); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу (М. Стельмах). 2. перен. Словник української мови у 20 томах
- неблискучий — ПОСЕРЕ́ДНІЙ (нічим не примітний, не добрий і не поганий), СЕРЕ́ДНІЙ, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ДРУГОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОРЯ́ДНИЙ, ТРЕТЬОКЛА́СНИЙ, НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, ТА́К СОБІ розм. Вона посередня піаністка, в цьому не було жодного сумніву, але це її ніяк не бентежило (Л. Словник синонімів української мови