неблискучий
НЕБЛИСКУ́ЧИЙ, а, е. Який не блищить, без блиску.
Невеличке огнище неблискучого, але міцного огню освічує перші контури, що виринають із темряви дитячої душі (Фр., IV, 1950, 187);
Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні і зупинялися на тих урочищах, де лежало їхнє щастя (Стельмах, II, 1962, 131).
2. перен. Не зовсім добрий; посередній.
Фінанси мої в неблискучому стані (Л. Укр., V, 1956, 334);
Приємне тепло вогнища повертало хлопцеві добрий настрій, і він намагався відганяти уїдливу і гірку думку про батька, маму і про свої неблискучі перспективи (Багмут, Щасл. день.., 1959, 120).
Словник української мови (СУМ-11)